Архів новин Бориспільського БДЮТ "Дивоцвіт"

Сьогодні ми танцюємо у Грузії на Міжнародному мистецькому фестивалі «Золоте літо Батумі. Грузія» Тут зібралися десятки колективів з різних куточків світу: Румунія, Молдова, Литва, Латвія, Естонія, Болгарія, Туреччина, Україна ( 6 колективів) ну і звісно - Грузія.

І сьогодні, мова буде не про «Радість», хоч вони як завжди найкращі. Зараз мої спостереження і роздуми про колективи із Грузії. Два дні зранку до вечора виступають їхні дитячі хореографічні колективи, на сцену виходять діти від 4 до 18 років; ансамблі в складі яких від 50 до ста танцюристів. Є колективи , які танцюють під живу музику та вокал. Як завжди дітей супроводжують мами і тата, які хвилюються і підтримують свою малечу.

Мені здавалось , що на цьому фестивалі зібралася вся Грузія. Я знайомилась і багато спілкувалась. Батьки, які приїхали залюбки розповідають про заняття народними танцями: для хлопчиків - це особлива честь. Бо танці виховують силу, міцність, витривалість (у дівчаток - честь і гідність, грацію. Одна з матусь розповіла особливу історію про чоботи, в яких танцює її син, це чоботи її прадідуся (у сім'ях грузинів взуття - це реліквія, сімейний атрибут)!

Слухала ці історії і серце краялось від болю за своє, свою рідну українську мову, українську пісню, танець, театр… Ми станемо нацією тільки тоді, коли будемо цінувати, любити, пишатися, берегти своє! І тоді ніхто не буде сумніватися, чи є така країна - Україна! Тож танцюймо українські народні! Далі буде… Про «Радість» і подорожі.

Наталія Тименко